Рубрики
Ірпінська дитяча музична школа РЕПОРТАЖІ ТВОРЧІ ВЕЧОРИ

Завжди робіть свою справу, не зупиняйтеся, колись воно проб’ється!

vechirzakordoncya0036Поезію ірпінського поета заспівали учні та вчителі ірпінської дитячої музичної школи. 27 травня відбувся творчий вечір поета Леоніда Закордонця.

На вечір завітало чимало прихильників творчості поета, серед них: музикант Андрій Куц зі своєю сім’єю, директор ірпінської бібліотеки Олена Циганенко, директор ірпінського істори-краєзнавчого музею Анатолій  Зборовський та інші.

Поет зізнався, що прийшов на зустріч як на сповідь і радий сидіти як глядач, бо президій у його житті вже було достатньо. Леонід Закордонець розповідав про свій не легкий творчий шлях, про те, що його сьогодні хвилює та тішить, ділився мріями.

«Знищували, знищували, та я все таки до 73 літ дожив! А знаєте, як оті на верху, що мають силу, знищують? – запитав поет. – Вони знищують не фразами, не пострілами, а просто не публікують. Завжди робіть свою справу, не зупиняйтеся, колись воно проб’ється».

«Я жалкую за тим, що ціле життя довелося заробляти на кусок хліба і писати ночами, у вихідні, святкові дні, бо не писати я не міг, воно рвалося і я відчував якийсь обов’язок перед людьми. 17 років тому написав вірш «Молитва», я ніколи не думав, що сьогодні цією «Молитвою» треба буде президента на інавгурацію вести.

МОЛИТВА

Боже, згляньсь на наші муки.

Дай свяченої води.

Одведи од зброї руки,

В душу злагоду вклади.

Мізки вивільни з туману,

Влий у серце доброти.

Простели шляхи світанні

До великої мети.

Дай нам зрячої одваги,

Дум жадагих, як вода.

Дай могутньої наснаги

До справдешнього труда.

Збережи народ вродливий

На розгнузданих вітрах.

І пошли дітей кмітливих

З сяйвом віри у очах.

«За все, що я маю у житті, а я маю не мало, хоч і не маю грошей, але в мене є твори та пісні, люди, які мене люблять повсій Україні і я цим дуже дорожу, та найбільше я вдячний, звичайно, жінкам, — посміхається він. — Я ніколи не ділив жінок, не красивих жінок немає. Ви вдивіться у кожну жінку. Скільки там принадливості. Якщо б в житті вибирали жінки, а не чоловіки, то все б було у нашому житті добре».

«Єдине про що я мрію: щоб кожен думав, коли проходить якась людина, чи в неї щось болить чи вона щаслива, — і додав, -головне, щоб ви любили. Якщо хтось має потребу, щоб його любили, нехай. Але я думаю, що більша потреба – це любити когось. Коли ти любиш, то є до чого йти».

Леонід Закордонецьпоет, член національної спілки письменників, лауреат літературних премій ім. Андрія Малишка та Григорія Косинки, заслужений діяч мистецтв України. За фахом лікар. Народився 11 травня 1941 року в селищі Білогір’я Хмельницької області. Писати почав у 10 років, перший його твір був про любов до рідного краю та його людей. Вже у перших творах поета проглядалась туга за справедливістю, чесністю та патріотизмом. Після закінчення школи працював санітаром, потім завідуючим фельдшерсько-акушерським пунктом. Після трьох річної служби у радянській армії поступає до Дніпропетровського медінституту, а через 2 роки за допомогою Олеся Гончара переводиться до Київського медінституту. В містах, де навчався і працював, поет вивчав Україну та душі людей, а свою душу розкриває в поезії. Молодий поет шестидесятник тісно знайомиться з Борисом Олійником, Миколою Вінграновським, Анатолієм Калинчуком, Дмитром Павличком, Володимиром Підпалим, Володимиром Коломійцем, Григором Тютюником та багатьма іншими. Після інституту, 1969 році, отримує направлення у Ірпінь, працює лікарем-терапевтом Бучанської поліклініки, головним лікарем Коцюбинської лікарні. Друкується у різних газетах та журналах. Він пише про те, що його болить, що бентежить і тішить, про все, що небайдуже серцю. Та через гостроту суджень, відкритість душі, щирі вболівання за долю рідного народу його перестають друкувати. І тільки коли Україна стала вільною, його слово знову прийшло до людей. Закордонець переходить на роботу головним лікарем санаторію «Зірка» у Ворзелі. І тільки 2011 році поет посвністю почав займатися творчою роботою.Твори Леоніда Олексійовича покладені на музику. Їм’я поета занесено до Сучасної енциклопедії України.