Щойно Ірпінь попрощався з Миколою Пилиповичем КУРЯВИМ, людиною, про яку можна згадувати лише з теплом і вдячністю. Він усе своє життя служив справі Культури. Не одне десятиліття працював директором Центрального будинку культури в Ірпені (БКЗ), а, вийшовши на пенсію, майже до останнього часу продовжував працювати на посаді завгоспу.
Пам’ятаю, як я разом із ним, уже будучи директором цього закладу, розпаковувала новорічні ящики з іграшками. Розкривши коробку, дістала звідти лист від Миколи Пилиповича, написаний його колегам із побажанням доброго Нового року. «Якщо Ви прочитаєте цей лист, а мене вже поруч із Вами не буде, знайте, що я завжди Вам бажаю добра і єдності, здоров’я і радості», — йшлося у тому листі. Микола Пилипович, помітивши, що я прочитала це послання, усміхнувся, сказав, що вже не перший рік пише подібний лист: «Не відомо, який із Нових років я уже не зустріну на цій землі. Нехай після мене і з того світу буде теплий привіт, який, може, хоч комусь зігріє душу, потішить». Лист при мені порвав і заходився далі працювати – прикрашати новорічну ялинку.
Тим, хто лишився після нього, є що не тільки згадати, а й узяти собі за добру звичку чи хоча б рису характеру. М.П.Курявий любив людей і завжди хотів, щоб між людьми була любов і злагода. Особливо, серед колег, у родинах. Вболівав за розвиток культури у рідному місті, і у свої 85 років мав ясний розум, почуття гумору, інтерес до життя країни. Завжди піклувався про інших людей, зокрема, ветеранів, не скупився ні на допомогу, ні на добре слово.
Під час нашої останньої зустрічі пообіцяв зайти до редакції, поспілкуватися, узяти останній номер журналу. На останок сказав: «Роки душі не старять. Я – завжди молодий!».
Саме таким, молодим душею, енергійним, роботящим, усміхненим, привітним, скромним ми Вас пам’ятатимемо. Нам щиро не вистачатиме Вас, Миколо Пилиповичу!
Нехай Ваша дорога буде світлою, високою і прекрасною!
Джерело: Пульсар Приірпіння
Автор: Юлія Бережко-Камінська
Фото: Ворлодимир Шилов