Нещодавно київське видавництво «Країна мрій» випустило дебютний роман мешканця Ірпеня Олега Полякова «Рабині й друзі пані Векли», який високо оцінили такі метри української літератури, як Юрій Андрухович, Володимир Цибулько, перекладач і телеведучий Андрій Куликов. На думку письменниці Наталі Тисовської, цей роман – «нестандартний, атмосферний, фантасмагоричний, з гарними характерами і доброю образною мовою».
До вашої уваги коротке інтерв’ю з автором.
– Не знімаючи інтригу, як би ви відповіли на питання: про що ваш роман?
– Формально – про випадкову зустріч молодого чоловіка й жінки, які не бачились 20 років. Ці люди не мали зустрітися вдруге, та коли це сталося – у світобудові начебто утворилося провалля, в яке полетіли не лише вони, а й усе їхнє оточення. Іншими словами, головна дійова особа роману – доля, а весь текст – це розширена ілюстрація вислову Сенеки «Доля веде покірного, бунтівника доля тягне».
– Але ж, це не про Веклу. Хто така Векла?
– Спочатку здається, що це та жінка, з якою мріяв би зустрітися кожен чоловік. Потім виникає враження, що чоловіки були б дуже щасливі, аби така жінка ніколи не трапилась на їхньому шляху. І лише під кінець можна буде зробити остаточний висновок, що без Векли цей світ був би просто нудним.
– Кого ви бачите читачем свого роману?
– Будь-яка людина, для якої читання це не спосіб «вбити час», «відволіктись», а спосіб думати, відчувати, ставати сильнішим, мудрішим. Мій читач не завжди буде погоджуватися з героями і навіть буде критикувати деякі події, але його не потрібно вчити, що світ складний, неоднорідний і непередбачуваний. Переконаний, в Україні таких людей – дуже багато. Мені чомусь здається, що 60 відсотків з них – жінки.
– Що вас надихало під час створення цього роману?
– Спочатку це були мрії і спогади, а потім вже й самі герої – і надихали, і зобов’язували. Література – доволі-таки дивна річ: спочатку ти з нуля створюєш персонажів, а потім ці персонажі можуть розтерти тебе в порошок, якщо зробиш у творі щось не так – поспішиш чи помилишся. Довелося з ними постійно домовлятися, знаходити компроміси.
Напевне, цього роману не було б, якби не музика. Під час роботи над текстом постійно слухав Radiohead, Doors та King Crimson; віддячив цим гуртам тим, що у різний спосіб згадав про них у романі. Окрема подяка величним ірпінським соснам! Якщо кілька хвилин поспостерігати за їхніми верхівками, то можна вирішити будь-яку літературну проблему, вийти із найбільш заплутаної ситуації.
– Де можна придбати вашу книжку?
– Вона вже продається у багатьох містах України. У Києві це зокрема мережі книгарень КС, «Читай-город», незабаром має бути і в книгарнях «Є». Також роман можна знайти в деяких інтернет-магазинах.