3 березня у ірпінському музеї відбулося відкриття виставки живопису Ганни Човник «ЧАС ІДЕ». Свою першу виставку художниця присвятила викладачам.
Ганну В’ячеславівну Човник можна вважати корінним мешканцем Ірпеня – її дідусь був одним із перших, хто поселився тут. Роботи Ганни В’ячеславівни це добре знайомі краєвиди Ірпеня, мальовничі куточки Тернопільської області та квітучі натюрморти. Ганна Човник також є висококваліфікованим реставратором, яка працювала з роботами у Музеї історії міста Києва, Українському домі, а також Ірпінського історико-краєзнавчого музею.
Свою виставку Ганна Човник присвятила своїм вчителям: київському художнику, живописцю Миколі Федоровичу Калашникову, вчителю скульптури Тетяні Олексіївній Бобровникова, вчителю рисунку Людмилі Володимирівні Трупниковій та ірпінчанці Ірині Єлисіївній Герасимовій. А також висловила подяку вчителям республіканської дитячої художньої школи Аркадію Семеновичу Мерковицькому та Володимиру Володимировичу Марусенку, які не просто вчили малювати, як каже художниця, а дивитися на світ і розвивати почуття прекрасного.
На презентацію виставки художниці завітало чимало ірпінських митців, серед яких: поет Леонід Закордонець та поетеса Юлія Бережко-Камінська, художники Валентин Негреско, Анатолій Степаненко, Вікторія Новосельська та майстриня народної творчості Тетяна Федорова.
Основна тема виставки «Час іде» — це збереження природи, а зокрема і лісу. Для Ганни Човник ця тема є важливою, адже вона є одною із активістів, які борються за збереження дерев в Ірпені.
Спочатку у художниці була ідея створити цикл живописної виставки «Край сосновий», але на даний момент деякі роботи ще не закінчені, тому робота над нею, як сподівається художниця, продовжиться.
«Ірпінь – це таке місце, де просто не можливо бути художником, — вважає Ганна Човник. – Якщо людина не малює, то вона обов’язково фотографує або пише вірші».
Ганна Човник живе в Ірпені з 1988 року і вважає, що люди тут особливо відрізняються. «Я не можу налюбуватися ірпінцями, — зізнається вона, — це зовсім інші люди, добріші, безпосередніші, які живуть у гармонії з природою».
«Напрям, у якому працює Ганна це друга половина ХХ століття, так званий, імпресіонізм, де основним є колір, — зазначив художник Орест Пасіка. — Так як вона є третім поколінням, яке проживає в Ірпені, вона прекрасно відчуває і відображає це місто у своєму живописі».
Поділився своїм враженням і художник Анатолій Степаненко: «Ваше мистецтво дуже позитивне і навіть романтичне, — відзначив художник. – Бажаю, щоб ви змогли зберегти цей ніжний і недоторканий куточок своєї душі».
А художник Валентин Негреско сказав: «Мені дуже приємно познайомитися з художницею, яка зберігає у роботах той Ірпінь, який зараз зникає». А також відзначив у її роботах м’яку та уважну трактовку.