11 березня у Ірпінській дитячій музичній школі вшановували 200-річчя Тараса Шевченка.
Учні та викладачі школи виконували композиції написані українськими та зарубіжними композиторами на вірші Шевченка у власних музичних обробках.
Шевченко дбав про збереження народної пісні, сам записував багато, підтримував зв’язки з фольклористами Максимовичем, Чуйкевичем, Метлицьким. Про вічність і невмирущість нашої української пісні заявив до Основ’яненка у вірші:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине
От де люди наша слава,
Слава Україні!
Музичні смаки Шевченка обмежувалися не лише народною піснею. У Петербурзі у нього виробляється тонкий смак меломана, він захоплювався театром та музикою. Жодні гастролі світових знаменитостей не проходили повз його уваги. Тарас щотижня відвідував Маріїнський театр, а його репертуар знав на пам’ять. Крім того, він також був обізнаним у камерній музиці.
Уривок із щоденника Шевченка:
Увечері був у Даля. Одна із його дочок сіла за фортепіано і пригощала мене українськими піснями. Я звичайно був у захопленні не від її потворних пісень, а від її наївної гри. Зауваживши, що вона досить сміливо володіє інструментом, я попросив її зіграти що-небудь із Шопена або Шумана. Але моїх улюбленців у її репертуарі не було.
Шевченко був своєю людиною у провідних музичних колах, був знайомий із російськими музикантами Баладіним, Стасовим, Мусорським, які дуже його поважали. Мусорський виявився одним із першим хто почав писати твори на вірші Шевченка. Великою взаємоповагою була дружба з Мусорським. На вечорах Шевченко зустрічався і мав насолоду чути віртуозну гру видатних музикантів того часу, які виконували твори Шопена, Моцарта, Паганіні.
Під враженням від гри видатного бельгійського віолончеліста Сербе написав блискучі слова у повісті «Музиканти»:
Це було вище всякого бажання. Звуки ці здавалися найчистішою, найвідраднішою молитвою, яка виходила з глибин стражденної душі. Віолончель. Тільки одна душа людська може так плакати і радіти як співає цей дивний інструмент. Майстер, що створив його не хто інний як Прометей. Якби я був двічі раб, то за цей інструмент продав би себе у третій раз.
Від виходу першого Кобзаря у 1840 році майже всі українські композитори зверталися до поезії Шевченка. Вже біля 2000 музичних творів у скарбниці музичної Шевченкіани, починаючи з Миколи Лисенка, який перший почав писати для Кобзаря та має 87 творів у своєму доробку. Цю традицію продовжували його учні.
