Колектив центру методичної та культурно-масової роботи відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради та особисто начальник відділу Антонюк Євгенія Петрівна висловлюють своє обурення публікацією журналу «Пульсар Приірпіння» в №5 (9) 2013 року (головний редактор – Юлія Бережко-Камінська), присвяченою святкуванню Івана Купала в м. Ірпінь.
Зокрема, нас, як працівників культури, дивує той факт, що таке солідне соціально-аналітичне видання як «Пульсар Приірпіння», замість того, щоб присвятити статтю висвітленню власне заходу, його істиній значимості для популяризації історико-культурної спадщини, збереженню та трансформації народних традицій і обрядів українського народу в сучасному житті людини подала дивну, абсолютно заполітизовану критику лише одного моменту свята – плетінню ірпінського вінка. Мета власне цього дійства, яка насправді (за задумом організаторів) полягала в єднанні учасників заходу за однією спільною справою, яка би поєднала працю декількох поколінь — бабусь, мам, молодих дівчат та маленьких учасниць заходу, передачу досвіду, знань та умінь від одних іншим, була перекреслена автором статті та висвітлена, як спеціально спланована політична акція міської влади. Хочеться запитати в автора статті та редактора журналу – а де ж, шановні, ваша повага до спільної людської праці, заснованої на повазі одне до одного, взаємній підтримці і порозумінні та спрямованій, передусім, на єднання людей навколо абсолютно виправданої часом цілі — популяризації традиційних культурних цінностей нашого народу, спілкування людей шляхом втілення фрагментів української обрядовості.
Ми вважаємо, що журнал «Пульсар Приірпіння»», який позиціонує себе, як видання соціально-аналітичне, в першу чергу мало би, на прикладі таких заходів, провести всебічне дослідження на тему значення та використанні народних звичаїв та обрядів в сучасному житті громадян нашого міста. Така інформація була б важливою та корисною і для нас – працівників культури, і для читачів журналу. Однак, редакції журналу видалось, що висвітлення політичного підтексту, надуманого автором статті, одного з дійств заходу є набагато важливішим та значущим ніж захід в цілому. І нехай цією статтею була перекреслена праця міських служб, що були задіяні в організації і підготовці свята – а це не тільки працівники культури, а й ті, що працюють в комунальних службах міста, міліції, медицині та інших організаціях. Ми всі звикли до критичної, не завжди виправданої оцінки нашої роботи засобами масової інформації. Та головне інше – публікацією «Пульсар Приірпіння» перекреслена ціль та важливість спільної роботи учасників заходу, які, зокрема, плели ірпінський вінок, адже не маючи економічного чи політичного значення, така праця має високу етичну та культурну цілі.
Ми, працівники культури, запевняємо, що готові приймати критику наших заходів, проте лише в тому випадку, коли вона є конструктивною, не заполітизованою та лунає від людей, які розуміють значимість людської праці людей, а головне — присвячують свою роботу на благо інших для розвитку нашого міста та держави в цілому, а не заради брудного, платного, політичного піару.
Головне для нас, що громадяни міста та його гості, які взяли участь у святкуванні Івана Купала в Ірпені (а їх було близько 300 осіб) залишили багато позитивних відгуків про організацію та необхідність таких заходів, а всі слушні зауваження і побажання – ми візьмемо до уваги і використаємо в своїй подальшій роботі, яку нам не завадить проводити а ні образливі для нас публікації засобів масової інформації, а ні інші політичні та економічні перепони.
Нас особливо дивує особиста позиція головного редактора видання «Пульсар Приірпіння» — Юлії Бережко-Камінської, яка донедавна очолювала один із закладів культури міста та, працюючи у сфері культури, мала би розуміти справжню суть та цілі не тільки заходу в цілому, а і розкритикованого журналом дійства та попередити випуск даної статті.
Ми, працівники культури, вважаємо не припустимим те, що редакція журналу «Пульсар Приіпріння» фактично скористалась міським культурно-масовим заходом, використавши не тільки фрагменти свята, а й його світлини для подання однобокої заполітизованої думки стосовно дій міської влади і вимагаємо вибачення перед усіма тими, хто організовував та реалізовував свято, а також перед його глядачами та учасниками.
Також вимагаємо, щоб в майбутніх публікаціях журналу, особливо тих, які стосуються міських культурно-масових заходів, роботи закладів культури міста, культурно-мистецьких явищ, процесів тощо, які відбуваються у нашому регіоні, інформація подавалась об’єктивна, всебічно досліджена, а головне — а не принижувала працю інших людей.
Євгенія Антонюк,
начальник відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради
Трудовий колектив центру методичної та культурно-масової роботи відділу культури