Про найсуттєвіші проблеми розвитку культури в Ірпені, кадрові скорочення, перспективи та очікування розповідає начальник відділу культури Євгенія Петрівна Антонюк.
— Ви зовсім нещодавно повернулися з відпустки по догляду за дитиною і узялися за виконання своїх обов’язків начальника відділу культури, національностей і релігій. Що змінилося за той час, коли Ви були відсутні, і яку картину загалом маємо у Вашій галузі?
— Коротко охарактеризувати стан культури в нашому місті складно. Однак варто наголосити на декількох моментах. На жаль, поки що не відбулося значного поліпшення матеріально-технічного стану закладів культури. Давно не ремонтовані приміщення будинків культури та центральної бібліотеки не радують своїм затишним виглядом наших відвідувачів. Не вистачає елементарної комп’ютерної техніки як для працівників відділу, які виконують щоденну рутинну роботу, і для творчого персоналу – режисерів, художніх керівників та ін. Радіємо за музей, для якого в минулому році вдалося придбати нові меблі, за дитячу бібліотеку, яка усіма можливими методами намагається зберегти приміщення після ремонту, проведеного ще у 2008 році.
Із позитивного хочу відзначити, що було започатковано Тиждень культури в Ірпені. Щоправда, через воєнні дії на Сході України заходи його провели скромно. Однак така форма відзначення Дня працівника культури сподобалася не лише нашим працівникам, а й громадськості. Тому будемо планувати Тиждень культури і в цьому році.
Що стосується культурно-масових заходів взагалі, то їхня кількість була значно зменшена через події у країні. Ті заходи, які відбувалися, були проведені через призму описаної вище ситуації. Саме тому багатьом здавалося, що їх не було.
— Болюче питання – скорочення. Кого скоротили, і яка доля тих колективів, які залишилися?
— Питання скорочення – болюче не тільки для колективів. Скорочення торкнулося бібліотек – із 21 ставки було скорочено 4,5. Також зменшено штат працівників Центру методичної та культурно-масової роботи відділу культури (скоротили 6 із 15), скорочено посаду заступника начальника відділу та 3-х бухгалтерів (мною допущена помилка в інтерв’ю для газети «Ірпінський вісник»). Хоча по місту поширюють неправдиві чутки про те, що відділ культури зберіг усі ставки. Мене дуже вражає, що деякі наші громадяни, а, особливо працівники культури – колишні і нинішні, не уточнивши офіційну інформацію про скорочення, доступну всім бажаючим, поширюють недостовірну.
Працівникам, чиї ставки потрапили під скорочення, було запропоновано (виходячи з досвіду роботи, освіти та інших факторів) перейти на вакантні посади. Та місця вистачило не всім.
Найболючіше обговорюється скорочення колективів художньої самодіяльності міста. Перше і головне – хочу зазначити, що ця подія є поштовхом, особливо для самодіяльних колективів, переосмислити свою роль і значення для суспільства. Адже практика організації концертної діяльності в колишньому СРСР, коли переважна більшість концертів відбувалася по обміну і на замовлення партії, державних підприємств, установ, організацій відійшла в небуття. Нічого поганого в такій практиці я не бачу, однак сьогодні її просто не існує, і Відділ культури Ірпінської міської ради не може зробити глобального перевороту в цьому напрямку. Концерти по обміну ми проводимо, однак ініціаторами виступають переважно самі колективи. Відділ культури, виходячи з фінансової ситуації, завжди намагається допомогти із транспортом, подарунками, дипломами, вирішити організаційні питання. Але платити заробітну плату усім бажаючим займатися творчістю сьогодні, на жаль, ми не можемо. Тому, виходячи з затвердженого сесією Ірпінської міської ради рішення про скорочення, було прийняте рішення про переформатування роботи художніх колективів.
Скорочення торкнулося 4 колективів художньої самодіяльності зі званням «народний»: Народний оркестр духових інструментів, Народний аматорський колектив «Ірпінчанка», Народний оркестр народних інструментів «Українські музики», народний ансамбль козацької пісні «Хортиця», а також Народний муніципальний камерний хор «Благовіст» (штатна чисельність 13 осіб) і вокальний ансамбль старовинної пісні «Джерело». Ці колективи не ліквідовуються, діяльність даних колективів буде збережена у формі любительських об’єднань.
Я зустрічалася з керівником Народного хору ветеранів війни та праці «Пам’ять» та запропонувала йому на базі хору створити (а фактично – прийняти існуючі колективи) жіночий ансамбль «Ірпінчанка» та чоловічий ансамбль козацької пісні «Хортиця». Звісно, за цю роботу керівник отримуватиме доплату, а хор «Пам’ять» матиме додаткову посаду акомпаніатора. Тому колективи «Ірпінчанка» та «Хортиця» будуть збережені і працюватимуть, як і раніше.
Духовий оркестр та оркестр народних інструментів теж нагально необхідні для культурно-масових заходів. Тому створити такі колективи ми запропонували директору музичної школи (як додаткове навантаження на громадських засадах викладачів та учнів закладу). Безумовно, шкода втрачати ансамбль народних інструментів «Українські музики», адже іншого такого в місті немає. Сьогодні шукаємо спосіб зберегти і цей колектив. однак як окремий колектив ми їх залучали рідко, в основному вони були незмінним музичним супроводом для ансамблю «Ясени».
Залишиться працювати за трудовою угодою і художній керівник ансамблю «Джерело».
— Значить, тільки «Ясени» припинять своє існування як колектив?
— Колектив «Ясени» своє існування не припиняє. Скоротили муніципальний ансамбль «Благовіст», у якому заробітну плату отримували не тільки керівник і акомпаніатор, а й артисти. Склад ансамблю був фактично основою «Ясенів», тому сьогодні часто плутають, який колектив був скорочений. Ансамбль «Ясени» і далі продовжуватиме діяти, маючи, як і решта колективів художньої самодіяльності міста, дві оплачувані ставки (керівника та акомпаніатора), декілька комплектів костюмів, пошитих за кошти міського бюджету, базу для репетицій, сприяння в участі в культурно-масових заходах міста, а також у виїзних концертах.
Ансамбль «Ясени» важливий для нашого міста і має визначну історію, пов’язану з нашим краєм. Але умови, які сьогодні диктує нам час, не виправдовують існування колективу, який декілька разів на рік виступає на міських заходах і коштує міському бюджету понад 350 тис. гривень на рік. Перед ансамблем давно ставилося питання про хоча б часткову окупність, самостійну організацію концертно-гастрольної діяльності. У минулому році артисти працювали на півставки (бо можливості міського бюджету були обмежені). У цей час як ніколи треба було піднімати свою значимість, шукати і запроваджувати нові форми роботи. Але, на жаль, нічого такого не відбувалося. Питання про надання ансамблю статусу «муніципального» (а фактично – повернення ставки артистів) може бути розглянуто позитивно тільки тоді, коли ансамбль доведе, що може розвиватися самостійно й успішно, не живучи від концерту до концерту, запланованого відділом культури.
— Святе місце порожнім не буває. Що очікується натомість? Чим будете дивувати і надихати людей?
— Вважаю за першочергове завдання колективам переглянути свої репертуари, вивчати і ставити обрядові пісенні постановки, проводити значну роботу серед дітей та молоді по вивченню української пісні (патріотичної, козацької, народної, автентичної тощо). На цьому можна будувати не тільки планові заходи, календарні та народні свята, а й фестивалі народної творчості, автентичної пісні та багато іншого.
Плануємо започаткувати ряд нових фестивалів, серед яких – ЕКО-фестиваль, фестиваль книги, театральний фестиваль та ряд інших. Сподіваємося, що вдасться підняти на принципово новий рівень проведення уже існуючих фестивалів. Значна робота планується в оновлених парках та скверах міста, де крім великих культурно-масових заходів відбуватимуться музичні та літературні години, працюватимуть майстри та аніматори.
Також найближчим часом плануємо затвердити міську цільову Програму «Реалізація культурно-мистецьких проектів у м.Ірпені, розроблених інститутами громадянського суспільства та окремими громадськими діячами в галузі культури на 2015 р.», відповідно до якої на умовах конкурсу буде відібрано найкращі проекти в галузі культури, ініційовані та розроблені громадськістю, які фінансуватимуться з бюджету міста.
Ми сподіваємося на матеріально-технічне оновлення наших закладів, без якого набагато складніше дивувати і надихати наших відвідувачів.
— Звітуючи, міський голова розповів, що запрацює в окремому приміщенні Театр Андресена? Кому належало те приміщення раніше, в якому воно перебувало стані, і що там планується доробити?
— Приміщення використовували міські служби під різні потреби. На найближчому засіданні сесії Ірпінської міської ради його буде передано на баланс відділу культури. На сьогодні його стан я особисто вважаю незадовільним, особливо для дитячого театру. Однак сподіваюся, що спільними зусиллями міського голови та благодійників ми переобладнаємо його в найкращий дитячий театр України.
— Дитячі гуртки. На яких засадах працюватимуть, і чи будуть у наш важкий час доступними для дітей і при цьому – рентабельними?
— Гуртки, які вже діють на базі закладів культури, не є рентабельними (батьківська оплата – від 40 до 150 грн. на місяць), однак ми маємо ставки керівників, які оплачуються з бюджету. Кошти, які отримуємо від плати за гуртки, витрачаємо для доплати керівникам цих же гуртків (бо їх ставка є мінімальною), придбання костюмів та необхідних матеріалів для їх учасників. Пільги, передбачені законодавством щодо звільнення від оплати окремих категорій громадян, надаються, тобто безкоштовно ці гуртки відвідують діти-сироти, діти з малозабезпечених та багатодітних сімей, діти-інваліди (при можливості відвідувати гурток).
Окрім цього плануємо значно збільшити кількість гуртків, але не за рахунок бюджетних ставок. У цьому напрямку вже розпочата робота з громадськістю та оголошено конкурс проектів із гурткової роботи з дітьми і дорослими. Основна мета конкурсу – залучити для створення в закладах культури міста різних форм гурткової роботи, де керівники працювали б як на громадських засадах (безкоштовно для відвідувачів), так і на умовах оренди (беручи економічно обґрунтовану плату за відвідування).
— У місті заговорили про відродження «Камертону». На яких засадах він діятиме і що нестиме?
— Діяльність «Камертону» обов’язково потрібно відновити найближчим часом. Однак бачу його проектом, що буде реалізовуватися не тільки в Центральному будинку культури, а на базі усіх без виключення закладів культури міста та селищ Ворзель, Гостомель, Коцюбинське. Адже «Камертон» – це масштабний проект спільної роботи влади (у даному випадку – відділу культури) та громади, яка не тільки ініціює, а й організовує проведення заходів, виходячи передусім зі своїх потреб, форм реалізації, планування часу тощо. Тобто громада з нашою допомогою створює той культурний продукт, який хоче споживати. Це основна цінність «Камертону». Заходи відбуватимуться безоплатно для організаторів та за організаційної, матеріальної, а, по можливості – і фінансової підтримки відділу культури. Що нестиме цей проект – визначатимуть організатори. Однозначно можу сказати, що «Камертон» нестиме не тільки духовне і прекрасне, а й реалізуватиме прагнення людей утілити свої проекти в галузі культури, патріотичного виховання, навчання та здобуття нових навичок тощо.
Наостанок хочу звернутися до всіх: одна з головних причин війни на Сході України – відсутність культурно вихованого народу. Адже любов до Батьківщини, набута засобами культури, – це те, що об’єднує громадян в єдиний народ, патріотичний і згуртований. Культурне виховання людини починається з колискової пісні матері і жовто-блакитної стрічки замість китайського брязкальця над ліжечком Вашої дитини. Продовжується у засвоєнні культурного продукту власного народу, кількості та якості виконаних суспільно-корисних справ, участі в різних культурно-мистецьких, патріотичних заходах, а закінчується в умінні зберегти, примножити і передати нащадкам неповторну, самобутню культурну спадщину та матеріальні й духовні культурні надбання. Тому не лишайтеся осторонь питань культури, будьте активними і корисними власному народу, творіть країну своїми руками, і тоді жоден ворог не зазіхне на наш суверенітет.
Спілкувалася Юлія Бережко-Камінська