Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради
Запрошуємо всіх охочих відвідати виставку «Вишитий Кобзар» талановитого вишивальника Івана Івановича Рябчука, яка експонується в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї.
Іван Іванович народився в с. Петрівському Таращанського району на Київщині в 1942 р. Закінчив Львівське музичне училище(відділення народних інструментів) та Ніжинський державний педагогічний університет ім. М.В. Гоголя, здобув спеціальність викладач музики і співів.
Сьогодні в Ірпені велика подія, відкриття Тижня культури, яке приурочене професійному святу Всеукраїнському дню працівників культури та аматорів народного мистецтва.
Розпочали Тиждень з історико-краєзнавчого музею, який є вхідними воротами нашого міста, бо саме тут знаходяться історичні скарби: старовинні фотографії, документи, речі побутового вжитку, експозиції різної епохи життя ірпінчан, одним словом, історія нашого міста.
Центральна Ірпінська бібліотека поповнилась новими книжками.
«Мистецтво довкілля Україна 1989-2010» за редакцією Петра Бевзи та Ганни Гідори.
Книга «Графіки» – нариси з історії української графіки 20 століття, автор Ольга Лагутенко.
«Марія Примаченко (Приймаченко)» – збірка 650 казково-фантастичних сюжетів її творів.
«Вже давно згасло полум’я війни, але невеличкими факелами Вічного вогню у парках і скверах, біля братських могил і обелісків, у містах і селах нагадує воно живим про одну з найкривавіших подій 20 століття – Другу світову війну»
28 жовтня вся країна вшановувала 70-ту річницю вигнання нацистських окупантів із України. З цієї нагоди в Ірпінській Центральній міській бібліотеці було облаштовано стенд «Пам’ять серця – пам’ять сивини».
Візуальний блок стенду складався з фотографій та книжок, окремих папок спогадів ветеранів Великої Вітчизняної війни. Матеріали в паках – вирізки та ксерокопії газет, переважно «Ірпінський вісник», є цінністю не тільки для нас, жителів Приірпіння, але ж й для всієї країни. Це маленька частинка її історії – життя Великих людей в невеликих містечках. Це люди, які дійсно поклали душу й тіло за нашу свободу. Люди, перед якими нам звітувати після смерті.
Свого часу, відвідуючи гостомельських старожилів, я цікавився чи не збереглися у них дореволюційні фото.
– Тут був якийсь дід перед вами, то ми йому й віддали, – відповідали
старожили.
У 1991 році я разом з іншими ірпінськими козаками взяв участь у заснуванні Козацького товариства Київщини. На установчій раді КТП нас привітав почесний козак, скульптор і художник І. М. Гончар.
Разом з козаками я відвідав будинок Івана Макаровича. Двоповерховий особняк на Печерську був ущерть наповнений старовинним живописом, іконами, зброєю, одягом і вишиванками. Іван Гончар об’їздив і сходив усю Україну. Він зібрав багатющу етнографічну колекцію. Там я побачив добірки копій старих фото по областях України.
