Старий Новий рік або Щедрий Вечір

Аби сіялось-родилось, На гаразд усе робилось, У садочку, в полі, в хаті Щоб добра було багато, Щоб росли здорові діти Аби мир був в цілім світі. Сію, сію, посіваю Щастя, радості бажаю. Аби в Старий Новий рік Було краще ніж той рік. Старий Новий рік — це рідкісний історичний феномен, додаткове свято, яке виникло в результаті зміни літочислення. Через ці розбіжності календарів ми відзначаємо два «Нові роки» — за старим і новим стилем. Таким чином, в ніч з 13 на 14 січня кожен може дозволити собі «досвяткувати» найулюбленіше свято. Адже для багатьох віруючих людей Старий Новий рік має особливе значення, оскільки від душі відсвяткувати його вони можуть лише після закінчення Різдвяного посту. Цікаво, що різниця між юліанським і григоріанським календарями збільшується кожне сторіччя, коли число сотень у році від Різдва Христова не є кратним чотирьом, на один день. Тому з 1 березня 2100 року ця різниця становитиме 14 днів. А з 2101 року Різдво і Старий Новий рік будуть відзначатися на день пізніше. Сьогодні з року в рік популярність Старого Нового року зростає. Все більше людей ставляться до нього, як до самостійного свята, яке продовжує чарівність Нового року або ж дозволяє відчути це зачарування вперше … Адже це свято більш спокійне. Отже в ніч з 13 на 14 січня відзначають українці Новий рік — Щедрий вечір (свято преподобної Меланії, або Меланки). Вважалося, що Меланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини. У цей день, за традицією, хлопці й дівчата знову ходили від хати до хати, щедруючи — бажаючи господарям щедрого вечора, доброго здоров’я та добробуту у новому році. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Величальних обрядових новорічних пісень — щедрівок, співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині. Були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні. Щедрували також групами: «Меланка», «Василь» та «Ряджені». Як і колядки, щедрівки беруть свій початок дуже давно, містять у собі біблійні сюжети та оспівують господаря і всю його родину. Та, на відміну від колядок, у щедрівках можемо побачити ластівок, жито, посіви – символи того, як Новий Рік зустрічається з весною. Адже, у цей час, коли закінчується зимове сонцестояння, народжується Молоде Сонце і день стає довшим. Особливе місце займав обряд варіння каші. Старша жінка в будинку рівно о другій годині ночі приносила з комори крупу, а старший з чоловіків — воду з річки або криниці. Крупа й вода стояли на столі до тих пір, поки не витопиться піч, і до них ніхто не доторкався, щоб не відлякати долю. Далі вся родина сідала за стіл, і старша жінка, розмішуючи кашу, голосила: «Сіяли, ростили гречку все літо; вродилася каша гречка і крупна і рум’яна; звали-позивали нашу гречку в Царгород побувати, на княжий бенкет бенкетувати; поїхала гречка в Царгород побувати з князями, з боярами, з чесним вівсом, із золотим ячменем; чекали гречку, дожидали біля кам’яних воріт; зустрічали гречку князі й бояри, саджали гречку за дубовий стіл бенкет бенкетувати, і приїхала наша гречка до нас гостювати ». Після цього всі вставали з-за столу, а господиня з поклоном ставила кашу в піч. Коли каша встигала, оглядали — чи повний горщик. Якщо каша вилазила з нього — це віщувало біду всьому будинку. Від тріснутого горщика теж доброго чекати не доводилося. Після зняття пінки оглядали саму кашу — якщо вона була наваристою, значить, буде і щастя, і врожай. Гарну кашу з’їдали на сніданок, погану ж викидали в річку. Нерідко під Старий новий рік відбуваються дуже дивні події, коли люди раптом відкривають у собі і оточуючих досі невідомі сторони характеру, і в них відбувається як би роздвоєння особистості. Можливо, це обумовлено і тим, що сам Старий Новий рік — це якесь роздвоєння одного свята, а можливо, і покликом далеких предків, які саме в цю ніч зустрічали колись Новий рік. Але факт залишається фактом: щось незвичайне в ніч з 13 на 14 січня в людях всеж-таки відбувається. Цей феномен помітив драматург М. Рощин, який написав п’єсу «Старий новий рік», за якою О. Єфремов поставив у МХАТі однойменний спектакль і зняв художній фільм. Під Старий Новий рік у двох сім’ях, що живуть у квартирах, розташованих одна під одною, одночасно відбуваються дивні події, в центрі яких опиняються голови сімей — Петро Себейкін і Петро Полуорлов. Старо-новорічної ночі вони влаштовують бунт проти своїх дружин, але під ранок, опинившись в лазні, герої п’єси починають все бачити у правдивому світлі.