Нещодавно жительці міста Ірпеня на Київщині Валентині Максимівні Паламарчук виповнилося 88 років. Вона виросла в Богуславі Київської області. Після приєднання Західної України до СССР в Богуславі з,явилися оунівці Мельник і Гранда. Валентина Старік взяла участь у підпільній діяльності ОУН. Дівчина розносила агітаційну літературу. Прокотилися воєнні роки. Українським підпільникам пощастило уникнути лабет гестапо. Але після повернення московських військ зрадниця видала патріотів. Валентина тоді вже навчалася в інституті. Її засудили до 10 років позбавлення волі. А потім були поневіряння по комуністичних концтаборах, де політичних тримали разом з кримінальними. Дівчина не раз була на грані смерті. Однак їй пощастило – вона дожила до звільнення. Вже після звільнення Валентина познайомилася з ветераном ОУН – УПА Дмитром Паламарчуком і вийшла за нього заміж. Паламарчуки повернулися в Україну і оселилися в Ірпені. Дмитро Паламарчук став відомим перекладачем. Він перекладав твори зарубіжних письменників українською мовою і тим самим доказував, що українці можуть ознайомлюватися з світовою культурою рідною мовою. Пані Валентина була йому вірною подругою життя. Паламарчуки підтримували дружні стосунки з родиною колишнього політв,язня, феноменального поета-перекладача Григорія Кочура. Кочури теж жили в Ірпені. У Паламарчуків гостювали Борис Антоненко-Давидович, Іван Дзюба, Михайлина Коцюбинська, Євген Сверстюк, Василь Стус. А Іван Світличний деякий час мешкав у Паламарчуків. Іван Миколайчук з друзями приїздив сюди поколядувати.
Нині Валентина Паламарчук – вдова, за нею доглядає син Володимир.
Анатолій Зборовський