Знаю, що його немає, а рука тягнеться до телефону, бо треба спитати, кому з російських поетів належать вислів «лицом к лицу – лица не увидать, большое видится на расстояньи».
Зізнаюся: замість нишпорити по енциклопедіях та довідниках мала звичку телефонувати Леоніду Васильовичу, і завжди на всі мої запитання діставала вичерпну відповідь. Тепер ці слова і його стосуються: із подивом відчула, що той, із ким я не те щоб дружила (для мене це важить багато), скоріше була у приятельських стосунках, – після смерті почав вивищуватися… І було так, ніби я заново відкривала для себе не тільки поета, автора багатьох критичних статей і кінематографіста Леоніда Череватенка, а й далеку від кон’юнктури, вистраждану оригінальність його позиції.