Ірпінський історико-краєзнавчий музей запрошує на виставку Світлани Сільвестрівни Федірко до свята Великдень. Виставка працюватиме з 6 – 24 квітня.
Декілька фотографій з виставки тут.
Рубрика: РЕПОРТАЖІ
7 квітня в Центральному будинку культури відбулася урочиста зустріч демобілізованих військовослужбовців Приірпіння, які повернулися додому із зони АТО. Зустрічали військових живим коридором з школярів з патріотичними стрічками та повітряними кульками та духовим оркестром, а потім святковим концертом та квітами.
4 квітня біля пам’ятника Т.Г.Шевченку відділом культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради був проведений фестиваль писанкарства, іконопису та вишивки. На виставці-ярмарку були представлені роботи майстрині з Покуття (Івано-Франківська обл.) – пані Наталії та її юних помічниць Богданки та Іванки; роботи майстрині Петриківського та Київського розпису Світлани Сигиди.
У будинку культури пройшов концерт «Півтори години класики». Звучала музика Рахманінова у виконанні лауреата мжнародних конкурсів, викладача Київської національної музичної академії — Ігоря Рябова.
Упродовж березня у музеї експонувалася виставка мистецьких робіт ворзельських умільців. Організували виставку місцева жителька М. П. Христюк (майстер з печворку), завідуюча Ворзельської бібліотеки ім. Д. Бедзика Н. І. Євтищенко (вона вже не вперше організує виставки народних майстрів селища) та зберігач фондів-керівник музею історії та культури «Уваровський дім» О. Г. Соколенко. 6 березня відбулося урочисте відкриття виставки, а 6 квітня – закриття. За цей час виставку відвідали понад 500 осіб.
Фото і цитата з Фейсбук-сторінки Ігоря Гавриленка.
Сьогодні в Уваровському домі завершилася експозиція робіт народних умільців з Ворзеля, Перше враження — як багато ми один про одного не знаємо. І коли бачиш майстерно виконану художню роботу, і читаєш, що автором її є твій приятель чи сусіда, а ти про це вперше чуєш, бо він ніколи про це в собі не розповідав… Ось японська тематика в художній вишивці Наташі Ковалевської, а ось ляльки-мотанки Любові Кірової. Цілий стенд вишивки Тамари Шелковської, вишивка з бісеру п’ятикласника Ярослава Зуха. А ось Владислав Афанасьєв отримує подяку за мозаїчний портрет із битого скла з рук організаторів цього заходу депутата селищної ради Валентини Хрокало і активістки Марини Христюк. Загалом — змістовно і цікаво. Порада (і собі теж) — менше засиджуймося дома, вчімося бути разом.
3 березня в Будинку культури відбувся благодійний концерт, організований за ініціативою Ради лідерів учнівського самоврядування Ірпінської ЗШ І-ІІІ ст. № 13.
Таку назву мала сьогоднішня виставка, що пройшла біля пам’ятника Великому Кобзарю по вулиці Шевченка, якраз в розпал передсвяткового ярмарку напередодні Вербної неділі.
22 березня в Центральному будинку культури м. Ірпінь відбулася презентація книжки творчого тандему поета Юлії Бережко-Камінської та фотохудожника Володимира Шилова «Так хочеться жити». Спочатку збірку планувалося назвати «На повне серце». Та, всотуючи чорнила болю останніх подій і виплескуючи їх на сторінки, сама собою на перше вийшла місце філософія життя.
Як зазначила ведуча вечора Людмила Лозова, коли читаєш вірші Юлії Бережко-Камінської – здається, ніби саме небо промовляє до тебе, сходячи зі сторінок її книжок. І, можливо, тому всі, хто брав участь у концерті, були навдивовижу піднесеними та щирими. Навіть міський голова Володимир Карплюк заговорив цього вечора віршами.
Восени минулого року громадськість потрясли фото наруги над українською музичною культурою. Цей вандалізм у ворзельському Будинку творчості композиторів , явно кимось спланований, був зупинений лише після того, як територія Будинку творчості опинилася під охороною.
Близько двох місяців тому БТК «Ворзель» очолив Євген Петриченко, член Національної Спілки композиторів України, викладач Донецької Державної Музичної Академії імені Сергія Прокоф’єва. Зараз, як переселенець, проживає у ворзельському санаторії «Перемога».
Для охочих здійснити подорож історичними місцями, краще пізнати і зрозуміти як жили до нас, ознайомитися з культурною спадщиною в Ірпені стартував проект «Ірпінь туристичний» і екскурсія «Поглянь, де ти живеш». Стартував сьогодні, 23 березня з учнів 6-а класу 17 школи. Краєзнавчу екскурсію підготувала Олена Геннадіївна Плаксіна; організував Інформаційно-туристичний центр. В Ірпені це вперше, внутрішній туризм до цього тут ще ніхто не проводив.
Пісня «Їхав козак полем» у виконанні ансамблю старовинної аутентичної пісні «Джерело», очолюваного Даніелою Ромазан (Наталія Прокопченко), зацікавила знімальну групу «Фольк-Мюзік». Тож, ансамбль запросили до студії Першого Національного телеканалу на запис цієї пісні для ефіру «Фольк-Мюзіка».
«Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава»
Ліна Костенко, «Записки українського самашедшого»
За церковним календарем 23 березня вшановують мучеників Кодрата, Кипріана, Діонісія, Віктора та ін.
У давнину була приказка, що у цей день «туман з’їдає сніг», тобто вказує на прихід тепла. Туман також вказував на теплу середину травня, а іній — на дощовий день на Ісака Змійовика (12 червня). Сині хмари, які швидко пливуть по небу, передвіщали тепло і дощ.
В Ірпінському історико-краєзнавчому музеї працює постійнодіюча виставка «Герої нашого часу». На виставці представлені фотографії жителів Приірпіння, загиблих у Російсько-українській війні та вирізки (з місцевих газет) розкриваючі обставини їх смерті.
Сьогодні в Центральному Будинку Культури було відкрито авторську виставку картин на політичну тематику художниці Наталії Вуглицької. Всі охочі матимуть можливість відвідати виставку протягом тижня. Вхід вільний. Відкрила виставку начальник відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Євгенія Антонюк. Особливий гість – оперний співак Yarkey.
10 березня в Ірпені вшановували пам’ять Великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Метою заходу було розширити знання учнів про життєвий та творчий шлях Великого Кобзаря; виховувати інтерес до творчості письменника , почуття любові до рідної України, віри у світле майбутнє своєї Батьківщини.
Впродовж дня відбувався культурно-мистецький марафон «Шевченко про все»: лунали вірші, пісні, діяла виставка репродукцій картин Кобзаря.
З 7 по 9 березня 2015 року Народний фольклорно-етнографічний колектив «БЕРЕГИНЯ» Ірпінського центрального будинку культури (керівник – Віталій Коваленко) взяв участь в Міжрегіональному етнокультурному семінарі «КОСМАЦЬКІ НАРОДНІ МАЙСТРИ У ВІНОК ШАНИ КОБЗАРЕВІ» за участю працівників культури Київської, Черкаської та Івано-Франківської областей присвяченому 201-й річниці від дня народження Т. Г. Шевченка. Семінар проходив в селі Космач Косівського району Івано-Франківської області.
До експозиції, що була відкрита 20 лютого 2015 року у центральній залі музею до річниці розстрілу на Майдані увійшли експонати, привезені з зони бойових дій АТО на Донбасі. З поміж них використані гільзи від БМП, протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра», самохідної артилерійської установки САУ, ручного кулемета Калашникова РПК. Представлено також каску, берет та балаклаву бійців, осколки від системи залпового вогню «Град», а також використаний транспортно-пусковий контейнер до переносного протитанкового ракетного комплексу ПТРК. Особливо вражають гільзи до БМП, розмальовані дітьми. Усі експонати надав мешканець Ворзеля Ходорович Ю. Г. – активний волонтер з Майдану по нинішній час.
У експозиції також виставлено історичну реліквію Приірпіння і гордість Ворзеля – перший піднятий у Ірпінському регіоні жовто-блакитний прапор України.
Сьогодні, 3 березня, у світі відзначають День письменника. Повна назва – Всесвітній день миру для письменника.
це навіть не виставка в розумінні якогось концепту чи проекту, це просто спроба протистояти безумству, гнітючій зимовій депресії, незрозумілому майбутньому, жахливим новинам, відчаю, смутку та хвилюванню за рідних.
безумовно, страшні події, що відбуваються зараз у всіх сферах життя, на фізичному та ментальному рівні, зачіпають і мене, але в якійсь мірі, мабуть, мені простіше, бо я вже давно існую у світі внутрішньої еміграції та ізоляції від багатьох природних для «нормальних» людей речей. мені комфортніше вважати себе кимось із касти недоторканих, бо шудрою або брахманом я бути не хочу (а у цей божевільний час можна навіть без власного бажання «апгрейдитися» до кшатрія, більше того, навіть швидше, ніж хотілося б, вирушити у довгу путь перероджень).
нічого не вдієш, з дитинства я маю тверде переконання про те, що всі люди повинні робити те, заради чого потрапили у цей світ. Я завжди знала, що маю малювати, і навіть ті обставини, за якими я це не могла робити майже 20 років, нічого не змінили. зараз, коли я не можу припинити війну, якось вплинути на обставини, планувати майбутнє, мріяти про щось приємне і світле, кожного дня я просто малюю. Останнім часом нічого не продаю, хоча іншої роботи не маю. тож все, що ви тут бачите, це щось «із найновішого», з того, що я малювала не на продаж, і те, що подобається і не хочеться віддавати комусь. з досвіду знаю, що картини взагалі мало кому потрібні як «річ у собі», і не тому, що зараз час такий, а тому, що ставлення до мистецтва в україні, на жаль, завжди було якесь утилітарне, побутове, ужиткове… віднедавна я жартую, що якщо не хочете сприймати мої картини як мистецтво, то сприймайте їх як килимки (особливо, коли мова йде про ціну). такі собі не дуже яскраві килимки, сплетені з ниток мого життя та всього того, що мене оточує.
бажаю вам приємного перегляду. трохи більше картин (там крім моїх ще є роботи мого чоловіка) можете побачити на сайті.