Святкування Дня незалежності в Ірпені розпочалося біля пам’ятника Тарасу Шевченку з офіційної частини, де, за традицією, були присутні міські чиновники, духовенство, ветерани.
Рубрика: Ірпінський історико-краєзнавчий музей
Августа Костянтинівна Леонтович народилася в 1933 році, коли мільйони українців були винищені Голодомором. За кожною роботою – шмат життя. Ось на малюнку – дівчинка в червоній шапочці йде лісом. Думаєте, це ілюстрація до казки про Червону Шапочку? Ні, це спогад про дитинство, коли Україна була окупована.
З 12 червня до 12 липня в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї проходить виставка вишитих робіт, в’язання, макраме, рішельє, малюнку Августи Костянтинівни Леонтович та її сина Євгена Миколайовича Сенчука «Жити – красу творити».
15 червня в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відкриється виставка вишивки Августи Леонтович. Августа Костянтинівна Леонтович 30 років віддала вчителюванню у ворзельській школі, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, ветеран праці, вона завжди знаходила вільний час для занять художньою вишивкою, в’язанням, макраме, рішел’є, живописом. З дитинства займалася рукоділлям, яке у її руках перетворюється на справжні витвори мистецтва. Запрошуємо!
«Лиш той, хто пізнав, бути вчителем гідний», — саме під такою назвою, сьогодні, в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відбулася творча зустріч та презентація картин Миколи Реріха — людини всебічно обдарованої із всесвітньо визнаним ім’ям, який був художником, письменником, археологом та мандрівником.
Ольга Миколаївна Волосожар, яка представляла один з центрів Миколи Реріха у Києві, розповіла про життєвий шлях та діяльність цієї геніальної людини, та інтелігентно, кожного разу, відповідала на чисельні запитання присутніх у залі. Окрім того, ті хто відвідав цей творчий захід, мали можливість ознайомитись безпосередньо і з рядом робіт Миколи Реріха, який за своє життя створив близько 1000 художніх шедеврів.
Сьогодні у Будинку творчості письменників України, у місті Ірпені, відбулась творча зустріч з головою спілки письменників України, поетом і прозаїком, — Михайлом Сидоржевським. Слід відзначити, що зала, де проходив цей захід, була заповнена вщерть. Протягом двох годин зустрічі, Михайло Олексійович виступав перед творчою аудиторією зі своїми віршами, розповідав про діяльність Національної спілки письменників, яку він очолює з листопада 2014 року, а також про стан справ у Будинках творчості письменників, які існують в Україні і зокрема у нашому місті. Як зазначив громадський діяч, у кожному регіоні, де існують ці творчі куточки, виникають і свої специфічні проблеми. Так, зокрема, вже виникли проблеми з Будинком творчості у Криму у зв’язку з останніми подіями. Є проблемні питання і в інших містах, але мало по малу вони вирішуються.
Щорічно, 18 травня, світова культурна громадськість відзначає Міжнародний день музеїв.
Це професійне свято хранителів загальнолюдської культури й національних цінностей було затверджене в 1977 році за рішенням ХІ Генеральної конференції Міжнародної ради музеїв, що проходила в Москві й Ленінграді (РФ). Тоді ж запропонували девіз свята: « Музеї – важливий засіб культурного обміну, збагачення культур і розвитку взаєморозуміння, співробітництва й миру між народами» .
Прийнято вважати, що через музеї суспільство виражає своє ставлення до історико-культурної спадщини. Збираючи й зберігаючи пам’ятники матеріальної й духовної культури, вони ведуть більшу науково-просвітню й освітньо-виховну роботу.
8 травня (п`ятниця)
10:00 – Народне зібрання з нагоди Дня пам`яті та примирення (вул. Центральна, біля меморіалу «Братська могила»).
10:00 – 17:00 – Військово-історична екскурсія «Наш край в роки Другої Світової війни» (Ірпінський історико-краєзнавчий музей).
11:30 – Покладання квітів до братської могили (вул. Героїв, «Сквер Героїв»).
12:00 – Заходи на ДОТ-ах в с. Мостище (Гостомельська селищна рада).
13:00 – 13:30 – Покладання квітів до братських могил (с. Романівка).
26 квітня в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї лунали польські пісні. Тут відбувся поетичний вечір Сергія Рожновського «Думка на два серця». Сергій Миколайович пише вірші українською, польською і російською мовами. Небезпечні події на сході змусили його з родиною залишити рідне місто Маріуполь і перебратися в наш край. Нині Рожновський живе в Бучі і завідує радіомовленням в Ірпені. У його творчому доробку вже з’явилися вірші про Ірпінь, Бучу і Гостомель.
На вечорі Рожновський прочитав власні вірші польською мовою. Потім українські вірші Рожновського прозвучали у виконанні автора та його доньки Марії.
Сьогодні в Ірпінському краєзнавчому музеї звучала музика. Олександр Редич під гітару виконував пісні часів своєї юності, тексти і музику до яких він написав сам. Серед них і на слова ірпінських поетів. Чудовий тембр голосу, чудове виконання тримали впродовж майже двох годин у «блюзовому» настрої всіх, хто прийшов.
24 квітня, п’ятниця.
Цього дня в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відкриється виставка «Наш біль – Чорнобиль», яка триватиме до 30 квітня.
В дитячій бібліотеці пройде літературне знайомство «Митець калинового слова» (до 95-річчя від дня народження Д. Білоуса).
О 17:00 в Ірпінській дитячій музичній школі відбудеться звітний концерт хорових колективів викладача Лариси Миколаївни Андрухович. А о 18: 00 в Арт-хаусі Ніна Заводова проведе майстер-клас «Виготовлення квіткових прикрас» о 18:00. Вхід платний.
До Великодніх свят в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відкрилася виставка творів луганської, а тепер і ірпінської художниці Ірини Мізері «Символ віри». В експозиції представлено шістнадцять робіт, виконаних у давній техніці – живопису на склі.
Ірпінський історико-краєзнавчий музей запрошує на виставку Світлани Сільвестрівни Федірко до свята Великдень. Виставка працюватиме з 6 – 24 квітня.
Декілька фотографій з виставки тут.
Ірпінський історико-краєзнавчий музей вже сьогодні запрошує на виставку «Вишита ікона» Світлани Федірко до свята Великдень і виставку картин намальованих на склі Ірини Мезері.
В п’ятницю в Ірпінській дитячій музичній школі о 17:30 відбудеться концерт джазової музики артистів Національної філармонії України.
У Ворзелській бібліотеці розпочнеться виставка-порада «Людина. Здоров’я. Довголіття», книжково-ілюстративна виставка «Співають дзвони Великодні» та тематична полиця «Кошики заквітнуть писанками».
На початку березня в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї проходила виставка картин Рути Коршунової.
Ірпінський художник Іван Різник приніс до Ірпінського історико-краєзнавчого музею добірку своїх політичних карикатур, вручивши їх директору Анатолію Зборовському. Карикатури у виконанні Івана Антоновича стосуються не тільки ірпінської, а загалом Всеукраїнської і міжнародної тематики. Часовий простір – також об’ємний: від першого Майдану і до злободенних тем сьогодення.
Відкриття експозиції політичної карикатури Івана Різника відбудеться 1-го квітня.
В Ірпінському історико-краєзнавчому музеї працює постійнодіюча виставка «Герої нашого часу». На виставці представлені фотографії жителів Приірпіння, загиблих у Російсько-українській війні та вирізки (з місцевих газет) розкриваючі обставини їх смерті.
Ретроспектива міжнародного проекту “RUTABOOK” 2012 року у історико-краєзнавчему музеї.
«Кто не созидает, должен разрушать. Это старо, как мир…»
це навіть не виставка в розумінні якогось концепту чи проекту, це просто спроба протистояти безумству, гнітючій зимовій депресії, незрозумілому майбутньому, жахливим новинам, відчаю, смутку та хвилюванню за рідних.
безумовно, страшні події, що відбуваються зараз у всіх сферах життя, на фізичному та ментальному рівні, зачіпають і мене, але в якійсь мірі, мабуть, мені простіше, бо я вже давно існую у світі внутрішньої еміграції та ізоляції від багатьох природних для «нормальних» людей речей. мені комфортніше вважати себе кимось із касти недоторканих, бо шудрою або брахманом я бути не хочу (а у цей божевільний час можна навіть без власного бажання «апгрейдитися» до кшатрія, більше того, навіть швидше, ніж хотілося б, вирушити у довгу путь перероджень).
нічого не вдієш, з дитинства я маю тверде переконання про те, що всі люди повинні робити те, заради чого потрапили у цей світ. Я завжди знала, що маю малювати, і навіть ті обставини, за якими я це не могла робити майже 20 років, нічого не змінили. зараз, коли я не можу припинити війну, якось вплинути на обставини, планувати майбутнє, мріяти про щось приємне і світле, кожного дня я просто малюю. Останнім часом нічого не продаю, хоча іншої роботи не маю. тож все, що ви тут бачите, це щось «із найновішого», з того, що я малювала не на продаж, і те, що подобається і не хочеться віддавати комусь. з досвіду знаю, що картини взагалі мало кому потрібні як «річ у собі», і не тому, що зараз час такий, а тому, що ставлення до мистецтва в україні, на жаль, завжди було якесь утилітарне, побутове, ужиткове… віднедавна я жартую, що якщо не хочете сприймати мої картини як мистецтво, то сприймайте їх як килимки (особливо, коли мова йде про ціну). такі собі не дуже яскраві килимки, сплетені з ниток мого життя та всього того, що мене оточує.
бажаю вам приємного перегляду. трохи більше картин (там крім моїх ще є роботи мого чоловіка) можете побачити на сайті.